Die Nachricht Busbecks über das Krimgotische
im wesentlichen nach Richard LOEWE:
Die Reste der Germanen am schwarzen Meere - eine ethnologische Untersuchung;
Halle [Niemeyer] 1896, S. 127ff.

Non possum hoc loco praeterire, quae de gente accepi, quae etiamnum incolit Tauricam Chersonesum, quam saepe audiveram sermone, moribus, ore denique ipso et corporis habitu, originem Germanicam referre. Itaque me diu cupiditas tenuit videndi ab ea gente aliquem, et si fieri posset inde eruendi aliquid quod ea lingua scriptum esset, sed hoc consequi non potui. Casus tamen utcunque desiderio meo satisfecit. Cum essent duo huc illinc delegati, qui nescio quas querelas nomine eius gentis ad principem deferrent, meique interpretes in eos incidissent, memores quid eis mandassem si id usu veniret, ad prandium illos ad me adduxerunt.
Alter erat procerior, toto ore ingenuam quandam simplicitatem praeferens, ut Flander videretur aut Batavus: alter erat brevior, compactiore corpore, colore fusco, ortu et sermone Graecus, sed qui frequenti commercio non contemnendum eius linguae usum haberet, nam superior vicinitate, et frequenti Graecorum consuetudine sic eorum sermonem imbiberat, ut popularis sui esset oblitus, interrogatus de natura et moribus illorum populorum, congruentia respondebat. Aiebat gentem esse bellicosam, quae complures pagos hodieque incoleret, ex quibus Tartarorum regulus, cum expediret, octingentos pedites sclopetarios scriberet, praecipuum suarum copiarum firmamentum: primarias eorum urbes, alteram Mancup vocari, alteram Sciuarin. Ad haec multa de Tartaris eorumque barbarie: in quibus tamen singulari sapientia non paucos reperiri memorabat. Nam de rebus gravissimis interrogatos, breviter atque apposite respondere.
Ea de caussa non temere dictitare Turcas, reliquas quidem nationes scriptam in libris habere sapientiam, Tartaros libros suos devorasse, ideo in pectoribus eam habere reconditam, quam promat cum opus sit, et veluti divina fundant oracula. Eosdem esse perquam immundis moribus: si iurulentum aliquid apponatur in mensa, nulla requirere coclearia, sed ius vola manus haurire. Enectorum equorum carnem devorare, nullo foco admotam, offas tantum sub equestri sella explicare, quibus equino calore tepefactis tanquam opipare conditis vesci. Gentis regulum e mensa argentea cibum capere, primum inferri ferculum caput equi, ut et postremum, quemadmodum apud nos primo novissimoque loco honos habetur butyro.
Nunc adscribam pauca vocabula de multis quae Germanica reddebat, nam haud minus multorum plane diversa a nostris erat forma: sive quod eius linguae natura id ferat, sive quod eum fugiebat memoria et peregrina cum vernaculis mutabat: omnibus vero dictionibus praeponebat articulum tho aut the. Nostratia aut parum differentia haec erant

Broe.         Panis.                      Tag.             Dies.
Plut.          Sanguis.                  Oeghene.     Oculi.
Stul.          Sedes.                     Bars.            Barba.
Hus.          Domus.                    Handa.        Manus.
Wingart.   Vitis.                        Boga.          Arcus.
Reghen.    Pluvia.                      Miera.         Formica.
Bruder.     Frater.                      Rinck          sive[.]
Schuuester.  Soror.                  Ringo.          Annulus.
Alt.           Senex.                     Brunna.        Fons.
Wintch.    Ventus.                    Waghen.       Currus.
Siluir.      Argentum.                Apel.             Pomum.
Goltz.      Aurum.                    Schieten.       Mittere sagittam.
Kor.        Triticum.                   Schlipen.       Dormire.
Salt.        Sal.                           Kommen.      Venire.
Fisct.      Piscis.                       Singhen.        Canere.
Hoef.      Caput.                       Lachen.         Ridere.
Thurn.    Porta.                         Eriten.           Flere.
Stein.     Stella.                        Geen.             Ire.
Sune.     Sol.                            Breen.           Assare.
Mine.     Luna.                         Schuualth.     Mors.

Knauen tag erat illi Bonus dies: Knauen bonum dicebat et pleraque alia cum nostra lingua non satis congruentia usurpabat,
ut
    Iel.                Vita sive sanitas.             Baar.     Puer.
    Ieltsch.          Vivus sive sanus.              Ael.      Lapis.
    Iel vburt.       Sit sanum.                    Menus.    Caro.
    Marzus.         Nuptiae.                     Rintsch.     Mons.
    Schuos.         Sponsa.                          Fers.      Vir.
    Statz.            Terra.                            Lista.      Parum.
    Ada.              Ovum.                      Schediit.      Lux.
    Ano.              Gallina.                 Borrotsch.       Voluntas.
    Telich.           Stultus.                Cadariou.         Miles.
    Stap.             Capra.                Kilemschkop.    Ebibe calicem.
    Gadeltha.      Pulchrum.         Tzo Warthata.     Tu fecisti.
    Atochta.        Malum.               Ies Varthata.     Ille fecit.
    Wichtgata.    Album.               Ich malthata.     Ego dico.
    Mycha.          Ensis.

Jussus ita numerabat. Ita, tua, tria, fyder, fyuf, seis, sevene, prorsus, ut nos Flandri. Nam vos Brabanti, qui vos Germanice loqui facitis, hic magnifice vos efferre, et nos soletis habere derisui, ac si istam vocem pronunciemus rancidius, quam vos Seuen effertis. Prosequebatur delude Athe, nyne, thiine, thiinita, thunetua, thunetria etc. Viginti dicebat stega, triginta treithyen, quadraginta furdeithien, centum sada, hazer mille. Quin etiam cantilenam eius linguae recitabat, cuius initium erat huiusmodi:

                Wara wara ingdolou
                Seu te gira Galtzou
                Hoemisclep dorbiza ea.

Hi Gothi an Saxones sint, non possum diiudicare.
Si Saxones, arbitror eo deductos tempore Caroli magni, qui eam gentem per varias orbis terrarum regiones dissipavit. Cui rei testimonio sunt urbes Transilvaniae hodieque Saxonibus incolis habitatae. Atque ex iis ferocissimos fortasse longius etiam summoveri placuit in Tauricam usque Chersonesum, ubi quidem inter hostes religionem adhuc retinent Christianam. Quod si Gothi sunt, arbitror iam olim eas sibi sedes tenuisse Getis proximas. Nec erraturum fortasse, qui sentiat maiorem partem eius intervalli, quod est inter Gothiam insulam et Procopiam, quam hodie vocant, a Gothis aliquando insessam. Hinc diversa  Gothorum, Westgothorum et Ostrogothorum nomina: hinc peragratus orbis victoriis et seminarium ingens barbaricae  multitudinis. Habes quae de Taurica Chersoneso ex his Procopiensibus didici.
 

Editions and Critical Studies
The amber numbers refer to the Bibliographia Gotica

    A. Busbecq´s Letters: Editions and Translations

o472. Augerii Gislenii Busbequii D. Legationis Turcicæ Epistolæ IV.
        Quarum priores duae ante aliquot annos in lucem prodierunt sub nomine Itinerum Constantinopolitani & Amasiani.
        Adiectæ sunt duæ alteræ. Cum Indice omnium locupletissimo
    Paris (Beys) 1589, 1595
    Frankfurt/Main (Wechel, Marny & Aubry) 1595
    Hanau (Marny & Aubry´s heirs ) 1605
    Hanau (Schleicher & Aubry´s heirs ) 1629
    Leiden (Elzevir) 1633, 1638
    Amsterdam (Elzevir) 1660, etc.
o473. The four epistles of A.G.Busbequius; London (Taylor & Wyat) 1694.
o473.1. Travels into Turkey: containing the most accurate account of the Turks, and neighbouring nations, ...
        Translated from the original latin of the learned A. G. Busbequius; London (Robinson & Payne) 1744.
o474. Forster, Charles Thornton & Daniell, Francis Henry Blackburne:
        The Life and Letters of Ogier Ghiselin de Busbecq, Seigneur de Bousbecque,
        Knight, Imperial Ambassador; London (Kegan Paul) 1881.
(2 vols.; with translations of the letters:
pp, 86-88, 153-155, 219-222, 287-290, 293)
o475.
Vier Briefe aus der Türkei, von Ogier Ghiselin von Busbeck.
        Aus dem Lateinischen übertragen, eingeleitet und mit Anmerkungen versehen
        von Wolfram von den Steinen. [Mit 20 Wiedergaben zeitgenössischer Holzschnitte und Kupfer;
        unter Mitarbeit von Melchior Lorichs] Erlangen (Verlag der Philosophischen Akademie) 1926 (= Der Weltkreis 2).
o476. Vier Sendschreiben über die Gesandschaft nach der Türkei aus den Jahren 1555 bis 1562 / von Ogier Ghiselin von Busbeck. [Introduction by Mario Krammer] Berlin (Weltgeist-Bücher-Verlag) 1926 (= Weltgeist-Bücher 74-75).
o477. The Turkish Letters of Ogier Ghiselin de Busbecq, Imperial Ambassador at Constantinople, 1554-1562,
    newly translated from the Latin of the Elzevir edition of 1633 by Edward Seymour Forster; Oxford (Clarendon) 1927.
477.1. Huussen, Arend Hendrik: Het leven van Ogier Ghislain de Busbecq
    en het verhaal van zijn avonturen als keizerlijk gezant in Turkije, 1554-62  -
    beschreven, vertaald en van aanteekeningen voorzien;
    Leiden (Sijthoff) 1949.
[= 483.5.]
477.2. Vier brieven over het gezantschap naar Turkije / Ogier Ghiselin van Boesbeeck.
    Vertaling Michel Goldsteen. Inleding en aantekeningen Zweder von Martels
    Hilversum (Verloren) 1994. [Latin and Dutch text]
 

    B. Reports and Studies

o478. Gräter, Friedrich David: Busbecks und anderer Nachrichten von den teutschen Gothen auf der Insel Krimm;
        Bragur 4 (1796) 1: 124-131, 2: 36-45.  [translation of Busbecq's letter of December 16th, 1562]
o479. Maßmann, Hans Ferdinand: Wie steht es um Augerius Gislenius Busbecks Gothen in der Krimm?
        ZDA 1 (1841) 345-366 (= Gotthica minora I/3). Reprinted in Minora IV, Darmstadt (Syllabus) 2005.
o480. Mannhardt, Wilhelm: Über eine gothische Mundart in der Krim; KZ 5 (1856) 166-180. Repr. Minora IV.
            [handelt auch von der Cantilena; nach allgemeinem Dafürhalten ist die Frankfurter Ausgabe von 1595 zugrundezulegen]
o481. Kluge, Friedrich: Die Krimgoten; PBB 11 (1886) 563-564. Reprint in Minora IV.
o482. Loewe, Richard: Die Krimgotenfrage; IF 13 (1902) 1-84.    Reprint in Minora IV.
o483. Schroeder, Edward: Busbecqs krimgotisches Vokabular; NGWG 1910: 1-16. Reprint in Minora IV.
o483.1. Philippson, Ernst [Alfred]: Eine mißverstandene Nachricht über die Krimgoten; PMLA 58 (1943) 564-565.
            Reprinted in Minora IV, Darmstadt (Syllabus) 2005.
o483.2. Dirichs, J.F.K.: Die einzigen gotischen Verse; Neoph 35 (1951) 145-151. Reprint in Minora IV.
        [argues that the 4 lines recorded by Busbecq are indeed Gothic, and not Turkish
        as had been assumed; offers a translation after discussing textual problems]
o483.3. Gerhardt, Dietrich: Das Gotische in der Krim; Südost-Forschungen 5/1 (1940) 200-204. Repr. Minora IV.
o483.4. Schwarz, Ernst: Die Krimgoten; Saeculum 4 (1953) 156-164. Reprint in Minora IV.
o483.5. Huussen, Arend Hendrik: Het leven van Ogier Ghislain de Busbecq
    en het verhaal van zijn avonturen als keizerlijk gezant in Turkije, 1554-62  -
    beschreven, vertaald en van aanteekeningen voorzien;
    Leiden (Sijthoff) 1949.
[= 477.1.]
o483.6. Peringskiöld, Johan [Fredrik]: Vita Theoderici Regis Ostrogothorum Et Italiæ, Autore Joanne Cochlæo Germano -
        Cum Additamentis & Annotationibus, quæ Sveo-Gothorum ex Scandia Expeditiones & commercia illustrant;
        Operâ Johannis Peringskiöld; Stockholm (Enæanus) 1699. [numerous notes on the Goths, especially Crimean Goths,
        and notably {p.347} a Swedish translation of Busbecq's poem {reprint KZ 5 (1856) 167}]

o483.7. Kuun, Géza [Lajos László József]: De glossis goticis apud Busbecquium
in:        Codex Cumanicus bibliothecae ad templum Divi Marci Venetiarum -
           primum integro edidit prolegomenis et compluribus glossariis instruxit; Budapest 1880;
          Reprint 1981 by Lajos Ligeti: Budapest Oriental Reprints Series B, 1.
          [pp. 238-244, 392; suggests that the poem is Turkish]
o483.8.  van de Velde, Roger G: Het Krimgotisch - Berichtgeving en Problematiek; LB 53 (1964) 102-119.
o483.9.  van de Velde, Roger G: Crimean Gothic - the contemporary Dutch tradition; LB 54 (1965) 63-71.
483.10. Johnston, E. C.: Crimean Gothic cognates; LQ 5 (1966) 33-38.
483.11. Stearns, MacDonald: Busbecq's Crimean Gothic data:
            Distortion by the non-native informant; LB 64 (1975) 49-58.
483.12. Stiles, Patrick [Valentine]: A textual note on Busbecq's 'Crimean Gothic': Cantilena ,
            Neophil 68:4 (1984) 637-639.  Revised version  in Minora IV, Darmstadt (Syllabus) 2005.
483.13. Rousseau, André (ed.): Sur les traces de Busbecq et du gotique; (Collection UL 3 - Traveaux et recherches);
            Lille (Presses universitaires) 1991, containing the following essays of specific interest (out of 18):
483.13.1. Kremer, Dieter: La survivance du wisigotique dans la Péninsule Ibérique, 221-230.
483.13.2. Nucciarelli, Franco-Ivan: La structure originelle du texte gotique de Crimée, 179-199.
483.13.3. Rotsaert, Marie-Louise: Huit siècles d'apports gotiques au vocabulaire allemand?  205- 219.
483.13.4. Rouche, Michel: Une source inconnue sur les Goths, 125-133.
483.13.5. Rousseau, André: Esquisse d'une histoire du gotique de Crimée - Le rôle de Busbecq, 143-165.
483.13.6. Ryckeboer, Hugo: Le flamand de Busbecq et ses interférences avec le gotique de  Crimée, 167-178.
483.13.7. Solari, Roberto: Gotique de Crimée 'cadariou', 201-204.
483.13.8. Wagner, Norbert: D'où les Goths sont-ils originaires? 111-123.
483.13.9. Wolfram, Herwig: L'itinéraire des Goths de la Scandinavie à la Crimée, 135-141.
483.14.
Grønvik, Ottar: Die dialektgeographische Stellung des Krimgotischen und die krimgotische cantilena ;
            Oslo (Universitetsforlaget) 1983.
483.15. Høst Heyerdahl, Gerd: Anmerkungen zum Krimgotischen; ZDA 114:1 (1985) 41-45.
483.16. Matzel, Klaus: Zu drei krimgotischen Präteritalformen, HS 102:1 (1989) 85-90 [ies / tzo vvarthata, ich malthata].
483.17. Neumann, Günter & Düwel, Klaus: Alust - ein krimgotischer Ortsname ?  KZ  98:2 (1985) 280-284.
483.18. Hamp, Eric P[ratt]: Crimean Gothic  fers ; JEGP 72 (1973) 60-61
            [ fers to be connected to  fairus rather than to wair].
483.19. Molinari, Maria Vittoria: Considerazioni sul gotico di Crimea; InLi 2 (1975) 97-118.
483.20. Stearns, MacDonald: Crimean Gothic - analysis and etymology of the corpus; Saratoga (Anma Libri) 1978.
            [ =  StLP 6, Berkeley dissertation 1973; with a facsimile of the first edition of Busbecq's transcriptions]
483.21. Costello, John Robert: The placement of Crimean Gothic by means of abridged test lists in glottochronology;
           JIES 1 (1973) 479-506 [Crimean Gotic rather a sister than a parent language of Wulfilan Gothic].
483.22. Hamp, Eric P[ratt]: Western Indo-European notes; IF  81 (1976) 36-40
            [4: Crimean Gothic knauen, Old Norse knár; 5: Crimean Gothic ich].
483.23. Hamp, Eric P[ratt]: Crimean Gothic numerals; KN 24 (1977) 275-277.
483.24. Tischler, Johann: Neu- und wiederentdeckte Zeugnisse des Krimgotischen,
            IBS  (Vorträge und kleinere Schriften) 21 (1978). [important]
483.25. Tischler, Johann: Hethitisch hatuka/i- 'schrecklich' : krimgotisch atochta 'malum'; KZ 92 (1978) 108-111.
483.26. Nucciarelli, Franco-Ivan: Il gotico di Crimea menus ; Problemi germanistici  1 , Perugia (Galeno) 1982.
483.27. Negro, Pier G.: Gotico di Crimea  {ie} ,  {ii}  e  {y}; RIL 116 (1982)  131-149.
483.28. Nucciarelli, Franco-Ivan: L'ordine originario del glossario gotico di Crimea
in:        Pierangiolo Berrettoni [ed.]: Studi linguistici in memoria di Angelo Penna; Rimini (Maggioli) 1983, pp. 183-206.
483.29. Stearns, MacDonald: Das Krimgotische
in:       Heinrich Beck (ed.): Germanische Rest- und Trümmersprachen
          (= 3rd supplement to the Reallexikon der germanischen Altertumskunde), Berlin (de Gruyter) 1989; pp. 175-194.

Nachtrag 2005: Alfred Bammesberger: Krimgotisch stap "Geiß"; HSF 117:2 (2004) 312-314.

Naturgemäß haben sich vermehrt heimische Forscher zu der Thematik geäußert.
Daher muß zur Darstellung der folgenden Einträge  der kyrillische Schriftsatz installiert sein.

Арсений: Готская епархия в Крыму. – Журнал министерства народного просвещения, 1873 г., № 1, с. 60 – 86.

Беликов Д.: Христианство у готов. – Казань : 1887 г.

Борисов І.: Иннокентий Записки о епархии готской. – Херсонские епархиальные ведомости, 1862 г.,

Браун Ф.А.: О крымских готах. – Спб. : 1890 г.
Braun, Friedrich: Die letzten Schicksale der Krimgoten. – Sankt Petersburg 1890.
Jahresbericht der Reformierten Kirchenschule zu St. Petersburg für 1889/90. Reprint: Gotica Minora IV (2005)

Браун Ф.А.: Черноморские готы и следы их долговременного пребывания на юге России. – Записки Архитектурное наследство, 1894 г., т. 24, с.

Васильев А.A.: Готы в Крыму. – Известия Российской академии истории материальной культуры, 1921 г., т. 1, с. 265 – 344; Известия государственной академии истории материальной культуры, 1927 г., т. 5, с. 179 – 282.
Vasiliev, Alexander Alexandrovich: The Goths in the Crimea. – Cambridge (Massachusetts) 1936. – 293 p.
(The Mediaeval Academy of America). Partial reprint in Gotica Minora IV, Darmstadt (Syllabus) 2005.

Веймарн Є.В.:
Одне з важливих питань ранньосередньовічної історії Криму. –
Середні віки на Україні, 1971 р., т. 1, с. 61 – 65.

Герцен А.Г. / Могаричев Ю.М.: О возникновении Готской епархии в Крыму. – Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, 1991 г., т. 2, с. 119 – 122.
На соборі 787 р. був присутній представник єпархії Нікопола Готського (це місто на Дунаї, не в Криму). Тільки список єпархій доби Лева Мудрого (886..911 рр.) достовірно називає Готську єпархію в Криму.

Кулаковский Ю.А.: К истории Готской епархии в Крыму в 8 в. – Журнал министерства народного просвещения, 1898 г., № 2, с. 173 – 202.
В 1891 р. надруковано новий список єпархій Константинопольського патріархату. Його слід датувати 2 п.8 ст., часом встановлення хозарського панування. В цьому списку Готська митрополія займає 37-е місце. В її складі 7 єпархій. Розглядається питання про розташування міста Фули. Наведено аргументи на користь Старого Криму.

[Курті Ж.] Curtis G.G.: De quelle nation étatien ces étrangers venus de la Crimée, qui se présentaient à Busbecq, ambassadeur allemand à Constantinople ? – "Труды 6-го археологического съезда", М., 1888 г., т. 2, с. 187 – 190.
"До якої нації належали посланці з Криму, що їх описав німецький посол в Константинополі Бусбек ?" Міркування щодо мови тих кримських готів.

Пиоро И.С.: Крымская Готия : очерки этнической истории населения Крыма в позднеримский период и ранее средневековье. – К. : Либідь, 1990 г. – 200 с.
Населення, якого не було (концепція існування середньовічних таврів, скіфів і ранніх слов'ян у Криму). Етнічні процеси 3 – 1 п.5 ст. в північному Причорномор'ї і їх роль в історії населення Криму. Готи в південно-західному Криму і локалізація "області Дорі". Сармато-алани в Криму в пізньоримський період і в ранньому середньовіччі.

Пиоро И.С.: К вопросу о потомках крымских готов. – "Международные отношения в бассейне Чёрного моря в древности и средние века", Ростов-на-Дону, 1999 [?] г., с.

Піоро І.С.: Кримські готи в світлі археологічних та етнологічних досліджень – Археологія, 2000 р., № 3, с. 18 – 27.
С. 24 : "Присутність готів-германців в кримському конгломераті – це факт доведений", в т.ч. письмовими джерелами 13 – 16 ст.

Равдоникас В.Й.: Дорос-Феодоро, столица готов в Крыму – Человек и природа, 1929 г., № 2, с.

Равдоникас В.Й.: Пещерные города Крыма и готская проблема в связи со стадиальным развитием северного Причерноморья. – Известия государственной академии истории материальной культуры, 1932 г., т. 12, с. 5 – 108.

Сидоренко В.А.: "Готы" области Дори Прокопия Кесарийского и "длинные стены" в Крыму. – Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, 1991 г., т. 2, с. 105 – 118.
Аналіз термінології Прокопія.

[Томашек В.] Tomaschek Wilhelm: Die Goten in Taurien. – Vienna (Alfred Hölder) 1881.
"Готи в Таврії". ( Ethnologische Forschungen über Ost-Europa und Nord-Asien 1 )
Reprinted in Gothica Minora IV, Darmstadt (Syllabus) 2005

© Christian T. Petersen, A.D.2000
update 2005 with special thanks to Patrick Stiles